Що таке “емпатія” і чому вона важлива? Ігри-емпатії.
“Емпатія” – це здатність сприймати точку зору іншого і регулювати власні емоційні реакції відповідно до цього. Емпатія сприяє емоційній стабільності, стійкості, покращує здатність долати труднощі, налагоджувати соціальні зв’язки та підвищує загальний рівень задоволеності життям. Емпатія є навичкою, яку варто розвивати в наших дітях, але як нам впоратися із таким завданням?
12 способів навчати дитину емпатії
1. Подбайте про емоційну і фізичну підтримку Вашої дитини
Дослідження довели, що коли діти мають надійні відносини прив’язаності в родині, вони більш схильні до того, щоб почати піклуватися про інших дітей у складному становищі.
2. Дайте своїй дитині вдосталь фізичного контакту
Дослідження показують, що люди, яким вистачає обіймів, ніжних дотиків (ласки) та інших подібних фізичних контактів, відчувають підвищення рівня окситоцину. Це, як вважають дослідники, сприяє покращенню здатності розпізнавати, розуміти і відкликатися на переживання інших.
3. Ставтеся до дитини як до особистості з власною точкою зору
Це дозволяє сприймати унікальні погляди та емоції Вашої дитини без будь-яких неточних припущень або проекцій. Це також допомагає прийняти думку про те, що “цілком нормально приймати унікальні ідеї та прагнення інших людей, їх бажання, переконання, почуття та думки”.
4. Грайте в рольові ігри разом
В одному з досліджень дітей попросили зобразити складнощі старості (одягнувши окуляри для імітування поганого зору і рукавички для стримування дрібної моторики), і вони в результаті мали набагато більше співчуття до людей похилого віку. Просто запитати дитину: “як би ти себе почував/ла, якщо….” є не настільки ефективним, як запропонувати побути у вказаній ситуації під час гри.
5. Розглядайте з дітьми життєві ситуації з позиції інших людей
Запитайте свою дитину про те, як вона гадає, що люди і персонажі відчувають у ситуаціях, в яких вони опиняються. Використовуйте реальне життя, книги та фільми як джерело інформації. Що відчувають герої і чому? Який їхній досвід призвів до того, що у них є такі почуття? Одне з досліджень показало, що діти, які обговорювали емоції героїв книги, виявляли більше схильності до емпатії, ніж діти, які просто читали книги і малювали.
6. Проявляйте емпатію до Вашої дитини та навчайте її вирішувати проблеми навіть тоді, коли вона має негативні почуття
Дослідження показують, що діти більш схильні проявляти емпатію до інших, якщо їхні батьки проявляють співчуття і підтримують їх весь час, а не тільки тоді, коли вони засмучені.
7. Поговоріть про те, що нам не завжди легко зрозуміти почуття інших людей
Можна поговорити з дитиною про таке: коли хтось засмучений, а у тебе все добре, тобі досить складно зрозуміти, що саме відбувається з цією людиною. Коли ваша дитина дійсно буде чимось засмучена, скористайтеся цією можливістю, щоб підкреслити, що ось саме ТАК відчуваєш, коли трапляється щось неприємне. Дійте, поки емоція ще “гаряча”.
8. Проявляйте емпатію до інших людей у присутності дитини
Показуючи Ваше розуміння поглядів інших людей і проявляючи співчуття до їхніх ситуацій, Ви моделюєте аналогічну поведінку Вашої дитини. Книги, фільми та реальне життя можуть надати можливості для демонстрації власної емпатії.
9. Поміркуйте разом про те, як наші почуття впливають на нашу поведінку
Запропонуйте дитині пошукати зв’язок між тим, як вона відчувала себе нікчемною, коли отримала зауваження, і тим, як через дві години після цього вона назвала свого молодшого брата дурним.
10. Запропонуйте Вашій дитині подумати про те, що у неї є спільного з іншими людьми
Дослідження показують, що діти більш схильні проявляти емпатію до тих дітей, які схожі на них. Якщо Ваша дитина сердиться на свого молодшого брата через те, що він створює багато шуму, розкажіть, що коли їй самій було три роки, вона також любила видавати безліч звуків під час гри.
11. Пояснюйте дитині соціальні передумови правил замість того, щоб погрожувати покараннями
Вчіть її, що не треба бити інших, тому що це “завдає болю іншим”, а не тому що за це вона дістане покарання. Розкажіть їй про наслідки крадіжки на прикладі жертви, а не про те, як “злочинці попадають до в’язниці”.
12. Привчайте свою дитину неупереджено сприймати світ
Поясність дитині, що інші діють певним чином із відповідних причин, враховуючи їх досвід, почуття, емоційні та фізичні потреби, а також особливі обставини.
Ігри – емпатії
Ці ігри дають можливість не тільки зняти емоційне напруження у дітей під час адаптації, а й учать вдивлятися в іншого (людину, тварину), розуміти його, співчувати йому. Ігри – емпатії виховують такі високі моральні якості, як доброта, взаєморозуміння, щирість, милосердя. Навчившись розуміти іншого, дитина зможе пізнати і себе, свій внутрішній світ. Тому ігри – емпатії допомагають розвивати у дітей самосвідомість.
Зрозумівши принцип складання ігри-емпатії, педагог і сам зможе придумувати їх, орієнтуючись на інтереси та повсякденне життя дітей.
Орієнтовні ігри-емпатії.
(Використана книга З.С.Карпенко “Психотехніка у вихованні дитини”. – К.,1996).
“Ведмедики одужали”
Захворіли ведмедики Тім і Том. До них прийшов лікар Зай. Він вилікував ведмедиків. І їм стало дуже добре. Не болять більше животи (або зуби) у Тіма і Тома.
Тілесні прояви. Положення сидячи, ноги розведені, тіло відхилено назад, підборіддя ледь підняте, посмішка.
Гра вчить співпереживанню, відчуття полегшення від болю.
“Сміливий заєць”
Заєць любив стояти на пеньку, голосно співати пісні й читати вірші. Він не боявся, що його може почути вовк.
Тілесні прояви. Положення стоячи, одна нога ледь попереду другої, руки закладені за спину, підборіддя підняте. Впевнений погляд.
Виховує рішучість, сміливість.
“Спляче кошеня”
Дитина виконує роль кошеняти, яке лягає на килимок і засинає. У кошеняти повільно піднімається та опускається животик, легенько ворушаться лапки, хвостик.
“Лисичка підслуховує”
Лисичка стоїть біля вікна хатинки, в якій живуть котик з півником, і підслуховує, про що вони говорять.
Тілесні прояви. Голова нахилена вбік (слухає, підставляє вухо), погляд спрямований у другий бік, рот напіввідкритий. Нога виставлена вперед, корпус тіла ледь нахилений вперед.
“Тихіше! ”
Два ведмедики повинні перейти дорогу, на якій спить котик. Вони то йдуть на пальчиках, то зупиняються і знаками (жестами) показують один одному: «Тихіше».
Замість образу ведмедика можна використати образ мишки.
Тілесні прояви. Шия витягнута вперед, вказівний палець приставлений до стиснутих губ, брови «йдуть вгору».
“Гра з шишками”
(на напруження і розслаблення мя’зів рук)
Мама-ведмедиця кидає ведмежаткам шишки. Вони ловлять їх та з силою стискають в лапах. Шишки розламуються на дрібні шматочки. Ведмежатка відкидають їх геть та безсило опускають лапи вздовж тіла.
“Сонечко та хмарка”
(на напруження та розслаблення м’язів тулуба)
Сонечко зайшло за хмаринку, стало холодно – стиснулись, (напруження). Визирнуло сонечко, стало жарко, розправили плечі та спину (розслаблення).
“Посварилися два півники”
Двоє дітей закладають за спину руки, стають на одну ногу і, поки звучить музика, підстрибують та імітують удари один одного плечима (різкими рухами плечей вперед). Можливі запитання до дітей:
1. Через що могли посваритись два півники?
2. То добре півникам, які б’ються?
3. Як їм помиритися?
“На березі моря”
Діти грають на березі моря. Хлюпочуться у воді. Досхочу накупавшись, вони виходять з води і лягають на прогрітий сонцем пісок пляжу. Закриваються руками від яскравого сонця. Розкидають в приємній ліні руки і ноги. Гра сприяє розслабленню, усуненню агресивного настрою.
“Ласка”
(дитина в ролі дитини або котика)
Дитина с посмішкою гладить і притискає до себе пухнастого котика. Котик заплющує очі від задоволення, мурличе і виражає прихильність до свого господаря.
“Бабка замерзла”
Прийшла зима, і бабка (стрекоза) не підготувала собі будиночок, незапаслась їжею на майбутнє. Бабка тремтить від холоду:
Холодно, голодно,
Ой-ой-ой-ой!
Нема куди подітися,
Пустіть до вас погрітися. Тілесні прояви: насуплені брови, клацання зубами. Гра виховує співчуття до слабших, доброту.
“Зустріч”
Дитина гуляє по вулиці. Раптом бачить біля себе великого собаку. Лякається, затуляє обличчя руками, зіщулюється. Але собака зовсім не злий. Змінюється міміка та жести: дитина тихенько виглядає з-під рук, поступово віднімає їх від обличчя, заспокоюється, усміхається і, нарешті, гладить собаку.
“Тінь”
Під музику двоє дітей ідуть по дорозі через поле: один попереду – другий – на два-три кроки позаду. Друга дитина – це «тінь» першої. “Тінь” повинна точно повторити всі дії першої дитини, яка то зірве квітку, то нагнеться за красивим камінцем, то поскаче на одній нозі, то зупиниться і подивиться з-під руки тощо. Дитина вчиться відчувати іншу дитину.
“Запам’ятай своє місце”
Діти стоять в колі один за одним. Кожен повинен запам’ятати своє місце. Під музику всі розбігаються, а з її закінченням повертаються на свої місця. Вчити дітей не штовхатися, поважати одне одного.
“Слухай команду”
Діти крокують під маршову музику в колоні один за одним. Коли музика припиняється, всі зупиняються і слухають команду ведучого, вимовлену пошепки, і тут же її виконують. Команди даються тільки на виконання спокійних рухів. Роль ведучого виконує педагог. Гра проводиться доти, поки діти слухають команду та виконують її.
“Вгадай настрій”
Учасники отримують картки з описом різних емоцій. Намагаються виразити своєю мімікою - це настрій. Інші учасники вгадують.