Поради батькам

ПОРАДИ БАТЬКАМ

Дитина – дзеркало сім'ї. Як у краплі води відбивається сонце, так у дітях відбивається моральна чистота матері й батька.

Завдання сім'ї – дати кожній дитині щастя.

В.О.Сухомлинський

КОЛИ РОЗПОЧИНАТИ ПРИВЧАТИ МАЛЮКА САМОМУ ВДЯГАТИСЯ?

Близько року. Дехто з дітей виявляє цікавість до цього ближче до двох років, і майже всім потрібна допомога принаймні років до трьох. Особливо складну роботу, скажімо, зав'язування шнурків - доведеться відкласти ще на рік.

Ваша участь:

• Спершу нехай "допомагає" вам вдягати себе: піднімає або простягає ручки, показує, що вдягти спочатку, а що - потім.

• Пограйте у хованки. Одяг затулив обличчя: "Де ж наше малятко? Ондечки воно!" Голівка вигулькує з горловини. Така нехитра гра внесе веселощі у неприємну процедуру натягування через голову светриків та футболок.

• Вигадуйте ігри й самі: ось змійка заповзає у нірку; ось поїзд іде через тунель. У процесі гри дитина зможе непомітно для себе перехопити ініціативу, відчувши бажання вдягатися самій.

• Купуйте зручний для вдягання одяг. Уникайте светрів із затісною горловиною, обирайте штанці і спіднички на ґумці, а не на ґудзиках.

• Дівчаткам добре допомагають ігри з одяганням ляльок. Просунути ляльчину руку в рукав набагато простіше, ніж власну. Хлопчик також може вдягнути улюбленого ведмедика у свої маленькі сорочечки й повзунці.

• Розібратися, куди просувати голову, руки й ноги - завдання непросте. Воно потребує часу. Більшість дітей легше опановує саму техніку вдягання, аніж географію отворів. Тож спершу розкладайте і давайте дитині речі, заздалегідь підготовлені. В колготках згорніть верхню частину, щоб було видно "ніжки". Светрики й футболки кладіть до дитини передом донизу, трохи відгорнувши спинку.

• Залишайте вдосталь часу: неможливо вчитися серйозної справи поспіхом. Тож немає сенсу братися за самостійне вдягання вранці, коли всі поспішають (але якщо ви вранці нікуди не поспішаєте, це - найзручніший час). Дитина має успішно завершити свою справу, щоб відчути задоволення й гордість. А вам - необхідний спокій, щоб дати їй цю можливість і допомогти.

Застібайте одне одного. Впоратися з чужими ґудзиками та "блискавками" легше, ніж з власними. Тож спочатку нехай дитина потренується на вас.

Коли привчати малюка самому застібатися?

Між двома і трьома роками. Знімну "блискавку" вам доведеться ще досить довго вставляти у вихідне положення.

Ваша участь:

• Правильно обирайте ґудзики. Ті, на яких дитина вчиться, мають бути розміром хоча б як 50-копієчна монета (більші - кращі). Петлі також мають бути досить великими, щоб ґудзик легко прослизав. Якщо у блискавки відсутнє пристосування, яке полегшує застібання, зробіть його самі: просуньте в отвір застібки мотузочок або вдягніть металеве колечко від ключів. Потім покажіть, як ви з'єднуєте кінці "блискавки", і притримуйте їх знизу, доки дитина тягнутиме колечко вгору.

Коли привчати малюка самостійно взуватися?

Близько року дитина може "допомагати" вам, правильно вставляючи ніжку у черевичок. Вчитися взуватися сама вона почне лише після двох або навіть ближче трьох років. Шнурки облиште на пізніший час: малий спроможеться як слід зав'язати їх десь під п'ятий рік. Коли є змога, купуйте дитяче взуття на липучках. Дитина впорається з ними навіть раніше, ніж навчиться взуватися.

Ваша участь:

• Навчіть дитину розрізняти, де правий черевик, а де лівий.

• Розгортайте черевички якомога ширше, щоб стопа легко проходила до середини.

• Не забувайте хвалити дитину, яка успішно подолає хоча б один етап.

• Показуйте, як протягуються й зав'язуються шнурки. Навіть, якщо малий ще не зможе відтворити ці дії, він, принаймні, побачив їх і зрозумів.

• Довгими й грубими шнурками легше маніпулювати, тож для тренування можна дати дитині свої черевики чи кросівки.

Поради на кожний день

На прогулянці

На прогулянці звертайте увагу дитини на цифри на будинках, машинах, рекламних щитах, вивісках. Називайте малюкові цифри, які бачите, і просіть, щоб він їх повторив. Для цього пограйте у гру «Відлуння»: нагадайте своєму маляті, що ви у горах чи у будинку чули, як луна «повторює» останні слова, і запропонуйте йому на певний час стати такою луною. Наприклад : «Я скажу чотири, а ти повториш за мною двічі (тричі...) «чотири», «чотири»... Така гра не лише допоможе дитині запам’ятати числа, а й сприятиме закріпленню навичок лічби, розвитку уваги.

У кімнаті

Коли дитина просить, щоб ви почитали їй улюблену казку, оповідання, віршик, перед тим, як задовольнити її прохання запропонуйте їй знайти відповідну сторінку за номером (від 1 до 10).
Якщо ви зібралися пересадити кімнатні квіти, запропонуй дитині взяти участь у процесі, підібрати горщики відповідного розміру, полічити їх, можна розкласти перед нею пластмасові горщики різні за розміром і дати завдання скласти їх один на один за принципом мотрійки. Можна також пропонувати викладати з них аераційні ряди, групуючи за певними ознаками. Цей процес не лише захоплює малюка, а й розвиває у нього мисленнєві операції аналізу та серіації.
Заохочуйте дитину самостійно організовувати свій ігровий простір. Наприклад, запропонуйте гру «Кафе». Нехай малюк сам підготує необхідні атрибути, обладнає дизайн приміщення, згрупує предмети, які будуть використовуватися у грі, за якістю (масою, формою, кольором, величиною), множинами (кондитерські вироби, напої, фрукти), виготовить та розклеїть цінники. А ви, відвідуючи «кафе» свого малюка, не забувайте хвалити його старанність.

На кухні

Під час приготування обіду спонукайте малюка лічити овочі та фрукти. Наприклад, запитайте, скільки в кошику для приготування борщу моркви, буряка, картоплі, цибулі.
Попросіть перебрати квасолю та горох у різні ємкості. Або висипте на тацю макарони різні за формою та розміром і запропонуйте розкласти їх за однією або двома ознаками. Це завдання розвиватиме вміння дитини класифікувати предмети, а також дрібну моторику та сенсорику.
Коли варите кашу, запропонуйте малюкові умовною міркою відміряти крупу. Наприклад, попросіть у нього три склянки крупи для варки або скажіть, нехай визначить, скільки ще склянок крупи залишилося у мішечку чи посудині для її зберігання.

В природі

Виїжджаючи з дітьми на природу (на берег річки, озера чи моря) можна зайняти їх пошуками «курячого бога». Це камінчики з діркою, які, за словами людей, приносять щастя тому, хто їх знаходить. Камінчики можна лічити, групувати за розміром, кольором, нанизати на нитку.

ЯК РОЗВИВАТИ МОВЛЕНННЯ ДИТИНИ

1. Спілкуйтесь з дитиною якомога більше, коментуйте свої дії, детально розповідайте про предмети, які оточують дитину.
2. Збагачуйте словниковий запас малюка новими словами, пояснюючи їх.
3. Розмовляйте з дитиною повільно, грамотно і чітко, ні в якому разі не "сюсюкайте"!
4. Спонукайте дитину до мовлення, ставлячи їй запитання, поступово ускладнюйте їх.
5. Коли малюк говорить, виправляйте його мовленнєві помилки тільки після того, як він закінчить фразу.
6. Багато читайте дитині, вчіть її переказувати, разом вчіть вірші, вчіть складати цікаві історії з картинками.
7. Процес розвитку мовлення стимулює дрібна моторика рук. Виконуйте вправи для пальчиків, малюйте олівцями і крейдою, грайте в мозаїку.
Не забувайте хвалити дитину після кожного успіху.

ЩО ТАКЕ НОРМА?

Малюки починають оволодівати мовою з самого народження. Почувши ласкавий мамин голос, вони вже у 2 – 3 місяці пробують відповісти гулінням, у 5 – 6 місяців починають лепетати. А у 8 – 9 місяців вимовляють перші нескладні слова.
До кінці першого року життя здорова дитина вимовляє звуки А,О,У,М,Н,П,Б,Т,К. Словниковий запас – 5 – 20 слів.
В період з 1,5 – 2 років дитина починає розмовляти. З 1 – 2 років має знати від 100 – 300 слів і будувати нескладні фрази.
До 3 років словниковий запас збільшується в 3 - 4 рази. Малюк знає назви предметів, охоче розповідає, де він був і що бачив. Вимовляє всі звуки (крім сонорних л,р і шиплячих ш, ж, ч).
На 4 році життя словниковий запас складає 1500 – 2000 слів. Дитина може переказати казку, описати враження з прогулянки. Не біда, якщо малюк плутає закінчення і ставить неправильно наголос.
В кінці 5 року життя дитина повинна чітко вимовляти шиплячі і сонорні звуки, підбирати слова на заданий звук, впізнавати на слух звуки в словах.

ЧАС ЗВЕРНУТИСЬ ДО ЛОГОПЕДА:

Підставою для відвідування логопеда є неправильна вимова звуків.
Свистячі: С,З,Ц – малюк повинен чітко вимовляти до кінця 3 року життя.
Шиплячі і сонорні: Ш,Ч,Ж,Л,Р, до кінця 5 року життя.
Якщо ви помітили помилки і вас тривожить мова вашої дитини, зверніться до логопеда за консультацією і невідкладно, чим довше малюк буде гаркавити і шепелявити, тим міцніше закріпиться у нього неправильна вимова і тим важче буде в майбутньому виправити дефект.

ШАНОВНІ БАТЬКИ!

Для того, щоб попередити різноманітні недоліки у звуковимові необхідна велика профілактична робота з боку дорослих, які оточують дитину в сім'ї, в ЗДО.
1. Стежте, щоб мовлення оточуючих було неквапним, плавним, правильним і чітким.
2. Звертайте увагу на те, щоб дитина говорила, достатньо широко відкриваючи рот, не поспішаючи і не дуже голосно.
3. Не допускайте прискореного мовлення дітей. Таке мовлення нерідко свідчить про підвищену збудженість, слабкість нервової системи.
4. Застерігайте малюків від психічних і фізичних травм, бурхливих проявів гніву і радощів, від перебування серед нервових дітей.
5. Не вимагайте промовляти складні фрази, незнайомі і незрозумілі слова, завчати дуже багато віршів, складних за змістом та формою.
6. Частіше читайте дитині, просіть переказувати прочитане, вивчайте з нею вірші, розмовляйте і виправляйте, коли дитина говорить неправильно.
7. Не навантажуйте дітей зайвими враженнями, які викликають у них емоційне перенапруження.
8. Не розповідайте дитині перед сном страшних казок, хвилюючих історій, не залишайте дитину одну, коли вона боїться.

Вікові характеристики мовленнєвого розвитку

Перший рік життя
1-2 міс. Дитина починає спілкування з дорослим. Малюк намагається спілкуватися за допомогою міміки та активних рухів. Посміхається при спілкуванні з дорослим. Виникає “комплекс пожвавлення”. З 3-4 міс. повертається на голос дорослого. З 3-6 міс. з’являється гуління, яке відрізняється від початкового різноманітністю звуків. Подовжуються ланцюжки звуків та з’являються сполучення губних звуків з голосними (па, ба, ма). Відбувається перехід до наступного етапу – лепету, який є дуже важливим в розвитку малюка. В період лепету (6-8 міс.) окремі артикуляції поєднуються в певній послідовності. Відбувається повторне промовляння складів (ба-ба-ба, ма-ма-ма). Спочатку дитина повторює звуки, а пізніше вона починає наслідувати звукам дорослого. Одночасно з лепетом малюк починає проявляти емоційні скрикування, проявляти радість або невдоволення. Промовляючи гучні звуки дитина намагається привернути до себе увагу або виявляє спротив, коли їй щось не подобається. В цей час з’являється здатність до наслідування. Малюк вже може наслідувати дії, наприклад: махати ручкою на прощання, плескати в долоні. В період 6-12 міс. лепет складається з 4-5 та більше складів. Дитина повторює склади, змінює інтонацію. У деяких дітей в цьому віці з’являються перші слова.

Другий рік життя
Починається період активного розвитку мовлення. Дитина з кожним днем стає все більш самостійною, активною та проявляє більший інтерес до навколишнього світу. Продовжує розвиватися здатність малюка до наслідування. Значно поширюється запас слів, які дитина розуміє. На прохання дорослого малюк дає певні предмети , вказує на знайомі обличчя, іграшки, картинки. Впізнає своє зображення в дзеркалі, знає своє ім’я. Дитина вже не чекає, коли дорослий почне з нею розмову, а сама починає звертатися, коли хоче їсти, або не може одягнутися. Фрази з двох-трьох слів – є найчастішими висловлюваннями малюка в цьому віці. На цьому етапі фраза є простою та граматично не оформленою.

Третій рік життя
Між 2 та 3 роками активно формується фразове мовлення. Висловлювання дитини стають граматично оформленими. Діти в цьому віці починають засвоювати граматичну будову мовлення: засвоюють відмінкові закінчення, узгоджують прикметник з іменником, використовують деякі прийменники (на, у), оволодівають навичками використання в мовленні форм однини та множини іменників. До трьох років у дитини формуються всі основні граматичні категорії. Відбувається активне зростання словникового запасу. Дитина в цьому віці активно наслідує однолітків та грає в колективні ігри.

Четвертий рік життя
Відбувається істотне покращення в мовленнєвому розвитку. Дитина знає назви багатьох оточуючих предметів. Вона узагальнює їх, тобто розрізняє різні групи предметів та називає їх: посуд, одяг, іграшки, тварини і т.д. Діти 4-го року життя користуються в мовленні простими і складними реченнями. Найбільш розповсюджена форма висловлювання – просте поширене речення “Ми з мамою ходили в магазин за хлібом”, “Я люблю грати великою машиною”. Ваша дитина говорить велику кількість слів, але вимова звуків ще недостатньо чітка. Малюк може добре вимовляти слова, які складаються з двох складів, але при вимові слів з трьох-чотирьох складів може допускати помилки: пропустити цілий склад, переставити склади місцями, пропустити деякі приголосні звуки в середині слова.

П’ятий рік життя
Словниковий запас дитини досягає 1500-2000 слів. В своїх висловлюваннях дитина використовує майже усі частини мовлення. Дитина продовжує засвоювати узагальнюючі слова. Відбувається інтенсивний розвиток граматичної будови мовлення, але дитина ще може допускати граматичні помилки: не завжди вірно використовує відмінкові закінчення, іноді неправильно узгоджує між собою слова. Дитина в цьому віці починає висловлювати особисту думку з приводу якихось подій, розмірковує про оточуючі предмети. За допомогою дорослих малюк переказує казки, повторює невеликі вірші. У більшості дітей в цьому віці покращується звуковимова: правильно вимовляють свистячі звуки (с, з, ц), починають вимовляти шиплячі звуки (ш, ж, ч), але ще можуть замінювати їх один-одним (наприклад, шапка – “сапка”, жовтий – “зовтий”). Звук р в цьому віці діти ще можуть замінювати на й, л або ль (наприклад, рак – “йак”, риба – “либа”, пиріг – “пиліг”).

Шостий рік життя
До кінця шостого року життя активний словник дитини складає від 2500 до 3000 слів. Висловлювання дитини стають більш повними та точними. В п’ятирічному віці діти самостійно складають розповідь, переказують казку, що говорить про оволодіння одним з найважчих видів мовлення – монологічним мовленням. В висловлюваннях дитини з’являються складні речення (Тато дивився телевізор, а ми з мамою читали цікаву книгу). В мовленні дитини з’являються слова, що позначають якість предметів, матеріал з яких вони зроблені ( паперовий літак, дерев’яний стіл). Дитина використовує синоніми та антоніми. Дитина вже правильно узгоджує іменники з іншими частинами мови. В мовленні п’ятирічних дітей з’являються присвійні прикметники (собача лапа, заячі вуха), складні прийменники (з-за, з-під). В цьому віці дитина вже оволодіває різною складністю складової структури слів: не пропускає склади, не переставляє їх місцями. Значно покращується звуковимова. Більшість дітей вже правильно вимовляють шиплячі звуки (ш, ж, ч) та звуки р, рь. Але у деяких дітей ще можуть відмічатися заміни тих чи інших складних звуків, або спотворення їх правильної вимови.

Таблиця засвоєння дітьми звуків мови

Дитина росте та розвивається. Відповідно відбувається розвиток її мовлення. Основними структурними компонентами мовлення є: звуковий склад, словник та граматична будова. Пам’ятайте, що кожна дитина – індивідуальна, особлива і, відповідно, загальний та мовленнєвий розвиток у різних дітей може мати деякі відмінності. Одні діти у віці 4-5 років вже чітко вимовляють усі звуки нашої мови, а в інших відмічається порушення вимови більшості звуків. Пропонуємо Вам таблицю, в якій наведений орієнтовний порядок засвоєння дітьми звуків нашої мови.

ВІК ДИТИНИ ЗВУКИ МОВИ

Від 1 до 2 років А, О, Е, М, П, Б
Від 2 до 3 років У, І, И, Т, Д, В, Ф, Г, К, Х, Н, Й

Від 3 до 4 років С, З, Ц
Від 4 до 5 років Ш, Ж, Ч, Щ
Від 5 до 6 років Л, Р

Педагогічні поради для батьків

„Як розмовляє ваша дитина”

Дошкільне дитинство – важливий період у всебічному розвитку дитини та підготовці її до майбутнього шкільного життя.

Для майбутнього школяра дуже важливо мати відповідний рівень мовленнєвого розвитку .

На час вступу до школи дитина:

Оволодіває правильним звуковим оформленням слова, чітко й зрозуміло вимовляє всі звуки, не замінює, не пропускає і не спотворює їх у словах;
Має багатий словниковий запас, її мовлення граматично правильне;
Будує різні за конструкцією речення, узгоджує слова в роді, числі та відмінку, правильно відмінює часто вживані дієслова;
Може розповісти пережиту нею історію, переказати зміст казки, розповіді, описати предмети, які її оточують, розкрити зміст картини, сутність деяких явищ навколишньої дійсності.

Обстеження рівня мовленнєвого розвитку дитини в домашніх умовах

Для самостійного обстеження рівня мовленнєвого розвитку дитини, батькам слід забезпечити вдома належні умови, зокрема:

Добре провітрити приміщення, у якому відбуватиметься заняття з дитиною;
Забезпечити абсолютну тишину;
Створити спокійну, доброзичливу атмосферу спілкування.

Організовуючи обстеження, батьки мають дотримуватися таких правил:

Проводити обстеження лише тоді, коли дитина цілком здорова і в доброму гуморі;
Якщо дитина відмовляється розв’язувати завдання або в неї помітно згасає інтерес, обстеження слід одразу ж припинити. Наступне обстеження треба розпочати з того розділу чи питання, на якому зупинилися минулого разу;
Проводити обстеження слід у повному обсязі.

Типи діагностичних завдань:

Класифікувати предмети чи зображення;
Відокремлювати зайве слово із семантичного ряду;
Утворювати зменшувально – пестливі форми іменників,
Вживати в мовленні – прийменники, іменники в родовому відмінку, імена в орудному відмінку;
Узгоджувати іменники з числівниками;
Правильно вимовлятибагатоскладові слова.

Ігри та вправи для обстеження рівня мовленнєвого розвитку дітей старшого дошкільного віку

„Як назвемо?”

Класифікація предметів за родовими ознаками.

Інструкція: дорослий називає предмети або показує дитині предметні картинки. Дитина має назвати їх одним словом за родовою ознакою.

Наприклад: яблуко, груша, вишня, слива, абрикос – це фрукти. Вони ростуть в саду.

„Яке слово зайве?”

Відокремлення зайвого слова із семантичного ряду.

Інструкція: дорослий називає ряд слів і просить дитину подумати, яке з цих слів зайве – має відмінні від інших родові ознаки:

Лялька, машина, цукерка, м’яч;
Штани, светр, подушка, куртка;
Ялинка, дуб, пеньок, береза.

„Велике – маленьке”

Утворення зменшувально – пестливої форми від іменників з використанням суфіксів.

Інструкція: дорослий називає предмет, а дитина називає його в зменшувально – пестливій формі:

сонце – сонечко;
дерево – деревце;
яйце – яєчко.

„У лісі”

Використання прийменників у мовленні.

Інструкція: дитина відповідає на запитання дорослого:

Білочка де? (Білочка сидить на дереві.)
Ведмідь заховався де? За чим? ( Ведмідь заховався за дубом.)
де присів Зайчик? (Зайчик присів за пеньком.)
звідкіля виглядає Вовк? (Вовк виглядає з – за дерева.)

„Що зникло?”

Вживання в мовленні іменників у родовому відмінку.

Інструкція: дорослий викладає в ряд 5 картинок і просить дитину заплющити очі. У цей момент забирає одну картинку. Після того як дитина розплющила очі, дорослий запитує: „Що зникло?”

„Чим ти будеш гратися?”

Вживання в мовленні іменників в орудному відмінку однини.

Інструкція: дорослий виставляє на стіл різні іграшки, пропонує дитині взяти одну з них і відповісти на запитання: „Чим ти будеш гратися?”

„Один – Багато”

Утворення іменників у формі множини.

Інструкція: дорослий називає предмет в однині та просить дитину назвати цей предмет у формі множини:

літак – літаки;
кіт – коти;
самокат – самокати...

„Один – три – п’ять”

Узгодження іменників з числівниками.

Інструкція: дорослий викладає в ряд цифри: 1, 3, 5. Дитина бере предмет чи предметну картинку, підносить до кожної цифри і послідовно озвучує: одна квітка, три квітки, п’ять квіток. Можна використати будь – які предмети чи предметні картинки.

„Багатоскладові слова”

Вимова багатоскладових слів.

Інструкція: дорослий просить дитину повторити за ним багатоскладові слова: акваріум, велосипед, листопад.

„Повторюй за мною”

Формування правильної звуковимови.

Інструкція: дорослий називає склади та слова, дитина за ним повторює, чітко вимовляючи звуки:

ПА – БА – ДА;
ТА –ДА – ПА;
ДІД – КІТ – ЛІД;
САША – САЖА;
ШИТИ – ЖИТИ – ПИТИ.

„Скажи навпаки”

Збагачення лексичного запасу словами – антонімами (протилежними за значенням словами)

Інструкція: добери антоніми до слів:

Важкий – легкий;
Високий – низький;
Далеко – близько.

„Створи розповідь”

Розвиток зв’язного мовлення.

Інструкція: Дорослий пропонує дитині:

Переказати казку;
Описати іграшку;
Скласти розповідь з власного досвіду.