Батьки хочуть, щоб їх дитина навчилася читати і рахувати як найшвидше. Чи так це необхідно? Взагалі, вміння читати стало для сучасних батьків своєрідним рубіконом, подолавши який дитина автоматично може записати себе і своїх батьків в успішні особистості.
Багато людей розуміють термін "ранній розвиток", як оволодіння навичками раніше, ніж належить за віком. Тобто в 2 роки малюк вже вміє читати, в 3 — множити, у 5 — вирішувати проблеми загальнолюдського масштабу. Насправді раннім вважається вік від 1-го року до 3-х років, і відповідно, ранній розвиток — те, що відбувається з дитиною в ці роки. А відбувається багато чого. До 3-х років закладаються основи мислення, мови, пам'яті, уваги, уяви — всіх психічних процесів.
Якщо малюк не вивчить до 3 років жодної літери, в його подальшому розвитку не трапиться нічого страшного, а от якщо він не опанує знаннями про сенсорні еталони, не може мінімально контактувати з однолітками, не знає, як надягати колготки, не розуміє, як самому спуститися зі сходів, не усвідомлює, що до дорослого можна звернутися за допомогою — це для будь-якого психолога буде тривожним дзвінком. Навіть якщо ця дитина розповість напам'ять весь алфавіт і таблицю множення.
Розвиток дитини відбувається в тісному взаємозв’язку генетично закладених потенціалів організму і стимулюючого впливу навколишнього середовища. Вплив зовнішніх стимулів необхідно не тільки для оволодіння якою-небудь функцією, але і для дозрівання клітин, тканин і органів, які беруть участь у здійсненні цієї функції. Приміром, якщо до 6-ти років дитина не опанувала людську мову, вона вже не зможе навчитися говорити так, як всі. Досвід виховання знайдених в лісі дітей — «дітей–Мауглі» це підтверджує. Адже ці хлопчики і дівчатка народилися абсолютно нормальними. Якби вони жили в сім'ї, то успішно розвивалися, ходили до школи. Але так сталося, що їх дошкільне дитинство пройшло серед звірів, в лісі. І всі функції, які розвинулися би у них в звичайних умовах, виявилися втраченими практично безповоротньо. Діти так і не навчилися говорити, їсти за допомогою ложки, носити одяг. Дослідження показали, що наприклад блокада зорової інформації в період розвитку зорового аналізатора призводить до збіднення і недостатнього розвитку структур головного мозку, які відповідають за зір.
Нерівномірне дозрівання різних систем організму, насамперед відділів нервової системи, веде до того, що чутливість до зовнішніх впливів може сильно відрізнятися в різні вікові періоди. Дослідження показали, що орган або система, що здійснюють певну функцію, стають особливо чутливими до зовнішніх впливів саме в період найбільш інтенсивного розвитку даної функції. Ці дослідження стали основою уявлень про сенситивні періоди розвитку як періоди найбільшої чутливості організму до впливу факторів середовища.
Сенситивний період — це часовий діапазон, максимально сприятливий для розвитку тієї чи іншої функції, здібності людини.
Межі сенситивних періодів не є різко вираженими, у кожної дитини вони можуть бути зрушені в ту чи іншу сторони на кілька місяців. Нижче наведені умовні межі деяких сенситивних періодів.
1. Від 1 місяця до 3-4 років - період освоєння рухів і дій. Нормальний стан дитини, яка не спить — рух. На першому році життя дитина засвоює власне тіло, вчиться керувати окремими його частинами, повертатися, сідати, вставати. Потім іде активне засвоєння дій з предметами, удосконалення руху рук. Сприйняття і пізнання навколишнього світу відбувається в значній мірі через рух. Отримані в результаті цього періоду уявлення про навколишній світ полягають в основу розвитку мислення.
2. Від 0 до 5,5 років — період сенсорного розвитку (відчуття форми, величини, ваги, кольору, фактури предметів, смаку, запаху, звуків). Активне надбання сенсорного досвіду стимулює формування і розвиток зон головного мозку, забезпечує сприймання і переробку сенсорної інформації, що сприяє розвитку інтелекту дитини.
3. Від 0 до 6 років — період розвитку мови. У цей період швидкість і якість засвоєння дітьми мовної інформації не мають аналогій в інші періоди розвитку. На першому році життя дитина засвоює артикуляцію і інтонаційний малюнок рідної мови. На другому році збільшується словник дитини, відбувається з’єднання окремих слів у прості фрази, засвоюються багато граматичних норм. У 2,5-3 роки дитина говорить багатослівними фразами, використовує сполучники і займенники. Мова стає засобом спілкування і засобом управління поведінкою. До 5-6 років дитина починає освоювати письмову мову (читання і письмо).
4. Від 10 місяців до 2,5 років — період інтересу до дрібних предметів. Це розвиток дрібної моторики. Маніпуляції з дрібними предметами стимулюють інтенсивний розвиток певних відділів головного мозку, в тому числі відділів, що забезпечують розвиток мовлення.
5. Від 2 до 6 років — період розвитку соціальних навичок. Дитина починає ідентифікувати і усвідомлювати себе, зменшується її залежність від дорослого, з’являється інтерес до інших дітей, до взаємовідносин з дорослими і однолітками. Дитина засвоює соціальні правила, морально-етичні норми. Дитина «приміряє» на себе різні ролі, що веде до розвитку сюжетно-рольової гри та інтенсивного всмоктування культури соціального оточення. Відсутність адекватного соціального досвіду в цей період значно знижує можливості соціальної адаптації не тільки в дошкільний період. але і протягом подальшого життя людини.
Набагато важливіше дати дитині не самі знання, а уміння їх здобувати. Простий приклад: навчили ви дитину читати в 4 роки. Ніхто не вміє, а він уміє. Ви горді і щасливі. До кінця 1-го класу читати вміють вже всі. Але виявляється, що важливо було не читати, а уміти слухати вчителя, виконувати інструкції, мислити, здобувати нові знання, уміти спокійно висидіти весь урок, вибудовувати взаємини з однолітками.
Загалом, ранній розвиток — це дуже добре. І в школу можна йти, вже вміючи читати і рахувати. Головне, не обрушувати на малюків лавину знань, яких вони ще не в змозі переварити. Ви ж не будете годувати дворічного карапуза ресторанною їжею? Нi. Ви варитиме йому корисні кашки і супчики. Так і знання: воно дуже потрібне малюку, але в свій час.