Консультація на тему: «Комп’ютерна залежність у дошкільників: чи можлива?»

Дорослі нині активно користуються комп’ютерами та іншими електронними девайсами. І оскільки більш за все дитина дошкільного віку прагне бути як дорослий, діяти як він, то під час ознайомлення з комп’ютером, у неї «горять» очі від захоплення та інтересу. Освоюю­чи комп'ютер, дитина стає зібраною й уважною, запам'ятовує значну кількість інформації, вчиться аналізувати, у неї активізується розу­мова діяльність. Утім не все так безхмарно, адже комп'ютерна залеж­ність може виникнути й у дошкільному віці. Тож дорослі мають на­вчити дошкільника правил роботи за комп'ютером, розповісти йому про користь і шкоду, які може спричинити «спілкування» з ним.

Чинники комп'ютерної залежності

Через вікові особливості психіка дитини старшого дошкіль­ного віку нестабільна. У цьому віці відбувається зміна основного виду діяльності: гра змінюється навчанням.

Нестабільність психіки є однією з підстав виникнення різних видів залежності, і не лише комп'ютерної. Окрім того, дитяча психіка найбільш схильна до звикання за систематичного впливу на неї.

Під впливом комп'ютерних ігор у дитини навіть у дошкільно­му віці може сформуватися адиктивна поведінка. Зокрема вона ха­рактеризується прагненням утекти від реальності. Тож дитина не розв'язує важливих для себе проблем, зупиняється у своєму особис­тісному розвитку. Захоплюючись комп'ютером, вона значно менше цікавиться звичайними іграшками, натомість постійно прагне пори­нути у світ віртуальних ігор.

Фахівці виокремлюють такі чинники виникнення в дитини комп'ютерної залежності, як-от:

· відсутність контролю з боку батьків;

· невміння дитини самостійно грати, організовувати свою гру;

· дефіцит спілкування в сім'ї, за якого дитина прагне надо­лужити його, тож і компенсує спілкування з близькими людьми взаємодією з комп'ютером;

· незмінність стилю спілкування батьків через неусвідом­лення ними процесу дорослішання дитини;

· відсутність особистого простору, де дитина почувалася б господарем;

· низька самооцінка та невпевненість у своїх силах, залеж­ність від думки оточення;

· замкнутість;

· неприйняття дитини однолітками.

Прояви комп'ютерної залежності в поведінці дитини

Передусім комп'ютерна залежність змінює поведінку дитини. Про виник­нення цієї залежності можуть свідчити такі поведінкові прояви:

· виникає нав'язливе бажання грати на комп'ютері;

· віддає перевагу грі на комп'ютері, обираючи між колись улюбленим заняттям і новим захопленням;

· переживає радість на межі з ейфорією в очікуванні комп'ю­терної гри або під час неї;

· відривається від гри з величезним опором;

· протестує, благає, нервує, коли батьки припиняють гру;

· не може дотриматися означеної тривалості роботи з комп'ю­тером.

Утім останній прояв пов'язаний з віковими особливостями дитини-дошкільника. Сприймання часу та вміння планувати власну ді­яльність лише починає формуватися в старшому дошкільному віці. Тож планувати та/або контролювати час роботи дитини за комп'ютером – це завдання дорослих. І насамперед, завдання для них щодо організації власної діяльності за комп'ютером. Адже дорослий та його діяльність, поведінка, реакції є зразком, який наслідує дитина.

Захоплення на етапі освоєння комп'ютера як первинний ступінь комп'ютерної залежності

Результати досліджень проблеми комп'ютерної залежності у ді­тей різного віку дали змогу виокремити такі її ступені, як-от:

· захоплення на етапі освоєння комп'ютера;

· стан можливої залежності;

· виражена залежність;

· клінічна залежність.

Зауважимо, що в дитини дошкільного віку здебільшого може сформуватися перший ступінь комп'ютерної залежності. Другий ступінь характерний для молодших шко­лярів. Третій і четвертий ступені мож­ливі у підлітків, хоча іноді виникають і в молодшому шкільному віці.

Перший ступінь залежності форму­ється в дитини під час опанування неві­домого, але надзвичайно цікавого при­строю. Цей етап триває не довше одного місяця – дитина «зависає» за комп'ю­тером. Потім зазвичай інтерес зменшу­ється, на своє місце повертаються звичні справи та захоплення або ж виникають нові.

Зазвичай надмірне захоплення дитини комп'ютером викликає осуд з боку оточення. Це лише поглиблює конфлікт із дитиною та по­силює її пристрасть до проведення часу за комп'ютером. Тому вихо­вувати дитину слід так, аби вона розуміла, що комп'ютер – це лише «помічник» у розв'язанні щоденних питань, які виникають у житті, а не альтернативний світ. Для дитини дошкільного віку найавтори­тетнішими дорослими є батьки. Тож саме вони мають подбати про профілактику комп'ютерної залежності і стати прикладом адекватного використання і комп'ютера. Адже інколи комп'ютерна залежність є наслідком внутрішньо сі­мейної ізоляції дитини. Тому корекція сімейних стосунків найперше завдання аби запобігти комп'ютерній залежності у дітей будь-якого віку.

Найліпша профілактика комп'ютерної залежності – це залу­чення дитини до видів діяльності, не пов'язаних із комп'ютером, – скажімо, спорту чи творчості.

Аби мінімізувати шанси виникнення в дитини комп'ютерної залежності, батьки мають створити в родині атмосферу дружньо­го спілкування, спокою, комфорту й довіри. Якщо дитина повсякчас буде зайнята цікавими справами, матиме цікавих друзів, різнобічні інтереси й захоплення, ставитиме перед собою певні цілі, то «спілку­вання» з комп'ютером ніколи не вийде для неї на перший план. Вона розумітиме, що комп'ютер – це лише засіб для навчання й досяг­нення своїх життєвих намірів.

Рекомендації для батьків

щодо профілактики комп'ютерної залежності у дитини

Дотримуйтеся чіткого режиму. Тривалість «спілкування» з комп’ютером для дошкільника — 20-30 хв. на день. Дітей дошкільного віку ще мож­на відволікти іншими заняттями. Тому на сльози, капризування та скарги дитини реагуйте спокійно й терпляче, пояснюйте необхідність чергування розваг за комп’ютером з іншими, важливішими справами.

Заохочуйте та хваліть дитину. Саме похва­ла — один із «чарівних ключів», що відкривають двері у внутрішній світ дитини. Хваліть її за вимиту тарілку, вміння самостійно вдягатися, за дружню та спокійну гру з іншими дітьми. У комп’ютерних іграх закладено безліч заохочень, яких діти не отриму­ють від батьків. Комп’ютер не втомлюється відзна­чати здібності, розум, спритність, надзвичайність дитини. Він позитивно реагує навіть на програш і помилки, у той час як дорослі нервують і картають дитину за її невдачі. Байдуже ставтеся до успіхів ди­тини в комп’ютерних іграх, адже в них уже закладе­не заохочення.

Будьте зразком для наслідування. Не по­рушуйте правил, які встановлюєте для дитини.

Вони мають бути однаковими для всіх членів ро­дини. Проаналізуйте, чи не залежні ви самі від комп’ютера. Подолайте цю свою звичку — і вона ні­коли не виникне у вашої дитини.

Контролюйте зайнятість дитини. Залучайте її до занять у гуртках та секціях та виконання до­машніх обов'язків. Зробіть традицією сімейне чи­тання, грайте з дитиною в настільні ігри, пригадай­те ігри зі свого дитинства та зацікавте ними дитину. Спонукайте її до ігор на свіжому повітрі.

Контролюйте роботу дитини за комп’юте­ром. Важливо чітко контролювати, в які комп’ю­терні ігри грає дитина, і відстежувати будь-які від­хилення в її поведінці після того, як гру закінчено. Так, якщо, погравши, дитина стала дратівливою, збудженою, погано засинає, — це вказує на те, що або було перевищено час гри, або гра не підходить дитині. Віддавайте перевагу розвивальним іграм і сайтам. Обговорюйте з дитиною ігри, в які їй було б, на вашу думку, корисніше грати. Встановіть спеці­альні мережеві фільтри і спеціалізоване програмне забезпечення, що дасть змогу контролювати й лімі­тувати взаємодію дитини з комп’ютером.

Як визначити ступінь залежності дитини від комп'ютера

Пам’ятка-тест для батьків

Аби виявити ступінь залежності дитини від комп’ютера, проведіть простий тест. У момент, коли дитина сидить за комп’ютером і грає, зверніться до неї із будь-яким проханням, наприклад: «Допомо­жи мені, будь ласка, зробити подарунок для бабусі» або «Допоможи мені, будь ласка, зібрати розсипані намистинки». Залежно від того, у який спосіб відреагує дитина на ваше прохання, оцініть ступінь її комп’ютерної залежності.

Способи реагування дитини:

варіант А. Дитина легко відгукується на прохання, може захопитися допомогою, а по­тім «переключитися» на іншу справу і забути про комп’ютер — повна свобода від комп’ютерної за­лежності на момент тестування;

варіант Б. Дитина відгукується з другого-третього разу, неохоче виконує прохання, де­монструє невдоволення, сперечається — перший ступінь залежності або початковий етап другого ступеня залежності;

варіант В. Дитина не відгукується на про­хання дорослого, гру не перериває — залежність другого ступеня. Ризик переходу на третій ступінь.

Якщо дитина поводиться так, як описано у варі­антах Б або В, необхідно через деякий час (наступ­ного дня) звернутися до дитини з аргументованим проханням, наприклад: «Синку, допоможи мені, будь ласка. Я одна впоратися не можу. Мені потрібна твоя допомога! Будь ласка, перерви своє заняття і допоможи мені». Якщо реакція на прохання буде аналогічною, що й за першої спроби, то можна зро­бити остаточний висновок про наявність у дитини комп’ютерної залежності й необхідність надання їй кваліфікованої допомоги фахівця.